Шляхи реалізації дослідницької діяльності в початковій школі (Таврійський вісник освіти)

ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

У статті розглядаються шляхи реалізації дослідницької діяльності в початковій школі, а саме застосування методу проектів.

Згідно з «Національною доктриною розвитку освіти» стратегічним напрямком реформування школи XXI сторіччя в Україні є «переосмислення усіх факторів, від яких залежить якість навчально-виховного процесу, змісту, методів, форм навчання і виховання, системи контролю і оцінювання, взаємовідповідальності учасників навчально-виховного процесу» [1, с.З]. Тому серед важливих завдань, що стоять нині перед початковою школою, є розвиток теоретичних і практичних умінь, навчання вмінням і навичкам дослідницького пошуку, опанування школярами основ природничо-наукового світогляду за допомогою активних методів навчання, що дозволяють використовувати всі рівні засвоєння знань: від звичайного відтворення до творчо-пошукової діяльності.

Суспільству потрібні люди, які вміють творчо мислити, здатні приймати нестандартні рішення, переносити знання вміння в нову ситуацію, звільнятися від стереотипів, знаходити багатоваріантність розв'язків певної проблеми. Усі ці якості 5 елементарній формі потрібно виявляти, розвивати й закріплювати, починаючи з перших років навчання.

Щоб залучити учнів до активної пізнавальної діяльності, учитель повинен таким чином організувати свою роботу, щоб в учнів виникло бажання діяти і вносити нове у свій досвід. Найкраще активну пізнавальну діяльність школярів забезпе­чують проблемно-пошукові методи навчання. Учитель створює проблемну ситуацію, у якій учень усвідомлює завдання, але знань для його виконання в нього бракує. Однак їх цілком достатньо, щоб почати пошук способу розв'язання, тобто новим для учня є не тільки здобуті знання, але й способи дій для їхнього здобуття. Під час процесу розв'язання проблемної ситуації під керівництвом учителя відбуваються такі види розумової діяльності учнів, як усвідомлення неможливості застосувати відомий спосіб, формулювання проблеми, висунення припу­щень, гіпотез щодо її розв'язання, їх випробування й формулю­вання висновку. Саме такі види розумової діяльності повинні бути сформовані для ведення пошуково-дослідницької діяльно­сті в будь-якому віці і для вирішування будь-якої проблеми.

Науковці виділяють такі проблемно-пошукові методи навчання:

-       інформаційно-проблемний виклад знань;

-       частково-пошуковий;

-      дослідницький.

Проблемне пояснення полягає в тому, що вчитель сам ставить проблему й сам її розв'язує. Учням пропонується зразок, пояснюється хід думки. Діти стежать за логікою наукового мислення, засвоюють окремі етапи або цілісний зв'язок. Цей метод доцільно використовувати, коли в дітей немає базових знань, обирається переважно тоді, коли часу для вивчення теми мало, а навчальний матеріал складний, малодоступний для самостійного дослідження.

Частково-пошуковий метод характеризується тим, що формулювання проблеми належить учителю, а учні беруть участь у розв'язанні окремих ланок, вчаться використовувати запропоновані методи, набувають досвіду пошукової діяльності. Цей метод доцільно використовувати, коли а дітей є певні знання, база для спілкування й доведення власної думки. Реалізується в евристичних або евристично-дедуктивних бесідах, проблемно-пошукових практичних роботах. Під час таких бесід учитель ставить послідовні та взаємопов'язані запитання, які ведуть до висунення гіпотези намагання довести її справедливість. Практичні роботи використовують у тому випадку, коли учні можуть самостійно за завданням учителя виконати такі види дій, що приведуть до засвоєння нових знань. За повною і точною інструкцією учень виконує декілька завдань: визначає мету, виділяє невідоме, зосереджує увагу на головному, установлює послідовність дій, контролює їх.

Дослідницький метод передбачає повністю самостійне виконання завдань учнями.

Як зазначає Савенков О.І., під дослідницькою діяльністю розуміється діяльність дітей, пов'язана з виконанням творчого, дослідницького завдання із заздалегідь невідомим рішенням, ще передбачає наявність основних етапів, характерних для до­слідження в науковій сфері: постановку проблеми, вивчення теорії, присвяченій даній проблематиці, добір методик дослідження і практичне оволодіння ними, збір власного матеріалу, його аналіз і узагальнення, власні висновки [2, с.9]. Такий лан­цюжок є невід'ємною приналежністю дослідницької діяльності.

Головним змістом дослідження у сфері освіти є те, що воно є навчальним. Це означає, що його головною метою є розвиток особистості дитини, а не одержання об'єктивно нового результату, як у «великій» науці.

Навчально-дослідницька діяльність передбачає такі етапи:

-      знайомство з літературою;

-       виявлення (бачення) проблеми;

-       постановка (формулювання) проблеми;

-      з'ясування незрозумілих питань;

-       формулювання гіпотез;

-       планування і розробка навчальних дій;

-       збирання даних (накопичення фактів, спостережень, доказів);

-       аналіз і синтез зібраних даних;

-     підготовка до написання повідомлень;

-       виступи з підготовленими повідомленнями;

-       переосмислення результатів у ході відповідей на запитання;

-       перевірка гіпотез;

-       побудова нових повідомлень;

-       побудова висновків і узагальнень [2,с. 11].

Особливість професійної підготовки вчителя до організації

такої діяльності молодших школярів полягає в тому, що він не тільки повинен уміти організовувати навчально-дослідницьку діяльність учнів, але й сам досконало володіти методами наукового дослідження (уміти формулювати проблему, завдання, питання; розробити гіпотезу, визначити схему експерименту, знайти чинники, шляхи й засоби наукового аналізу тощо).

Педагог, який керує дослідницькою практикою дітей, повинен:

-      знаходити й ставити перед учнями реальні навчально-дослідницькі завдання в зрозумілій для дітей формі;

-      уміти захопити учнів дидактично цінною проблемою, зробивши її проблемою самих дітей;

-      бути здатним до виконання функцій координатора і партнера в дослідницькому пошуку; уміти уникати директивних вказівок і адміністративного тиску;

-                   бути терплячим до помилок, які допускають діти у спробах знайти власне рішення. Пропонувати свою допомогу або адресувати школярів до потрібних джерел інформації тільки в тих випадках, коли учень починає відчувати безнадійність свого пошуку;

-      організовувати заходи для проведення спостережень, експериментів і різноманітних досліджень;

-      надавати можливість для регулярних звітів творчих груп і обміну думками в ході відкритих загальних обговорень;

-      заохочувати й усіляко розвивати критичне ставлення до дослідницьких процедур;

-      уважно стежити за динамікою дитячих інтересів до досліджуваної проблеми; уміти закінчити дослідження й роботу з обговорення рішень до того, як діти втратять інтерес до проблеми;

-       бути гнучким і при збереженні високої мотивації дозволяти окремим учням продовжувати працювати над проблемою добровільно, поки інші учні вишукують шляхи підходу до нової проблеми [4, с. 54].

Дослідницька діяльність учнів може бути успішною в тому випадку, якщо вона буде будуватися на наступних принципах: доступності; природності; свідомості; самодіяльності. Одним із головних принципів дослідницької діяльності учнів є принцип самодіяльності.

Учень оволодіє ходом свого дослідження тільки в тому випадку, якщо зможе прожити його на власному досвіді. Саме дослідницька діяльність дає учневі набагато більшу свободу розумової діяльності, чим репродуктивна.

Можливість вибору власної предметної діяльності стимулює дитину до самостійного аналізу результатів і наслідків своєї діяльності. Кожен досягнутий результат породжує рефлексію, наслідком якої стає поява нових планів і задумів, які надалі конкретизуються і втілюються в нові дослідження. Більшість учнів, спробувавши себе в дослідницькій діяльності і отримавши позитивні оцінки своїх результатів, повертаються до цієї діяльності знову і знову. Таким чином, навчальна активність набуває безперервного і мотивованого характеру.

Іноді подібний результат не досягається лише в тому випадку, якщо проблема, яку учень узявся вирішувати, йому не під силу. Тому одним з головних принципів, окрім принципу самостійності, є принцип доступності дослідження. Заняття дослідницькою діяльністю передбачає освоєння матеріалу за межами шкільного підручника, і це відбувається на високому рівні труднощів. Педагог повинен пам'ятати, що поняття «високий рівень труднощів» має сенс тоді, коли це стосується конкретного учня, а не конкретного навчального матеріалу, те, що для одного учня достатньо складно й незрозуміло, для іншого - просто й доступно.

Одним з важливих принципів організації дослідницької дія­льності є принцип природності. Цей принцип пояснюється так: тема дослідження, за яку береться школяр, не повинна бути надуманою дорослим. Вона повинна бути реальною, цікавою і справжньою, а значить такою, що виконується.

Наступним принципом організації дослідницької діяльності е принцип наочності або експериментальності.

Засобами наочності вважають не тільки те, що може сприйняти зір людини, а й уявлення, які з'являються в ході слухання образної мови або читання художньої літератури. У дослідницькій діяльності людина пізнає властивості речовин і явищ не тільки зором, але й за допомогою інших аналізаторів.

Не менш важливим принципом реалізації дослідницької діяльності школяра є принцип свідомості виконуваної учнем роботи.

Проте, найголовнішим зі всіх вище перерахованих принципів є принцип самодіяльності школяра, оскільки саме са­мостійна діяльність у ході навчального дослідження є головним показником розуміння учнем проблеми, що вивчається ним.

Найбільш повно дозволяє реалізувати дослідницькі та зорієнтовані на практичну діяльність завдання метод проектів, основна мета якого - озброєння дитини інструментарієм для вирішення проблем, пошуку та досліджень. Цей метод дає навички контактів із зовнішнім світом (потреба звернення за консультацією), розвиває творчість і навички роботи з джере­лами інформації, дає можливість набути досвіду самостійної творчої діяльності. Тематика проектів може бути різноманітною: експериментальне вивчення природних явищ, створення теоретичних моделей, фантастичних і соціальних розробок, конструювання об'єктів із заданими параметрами, літературна творчість (інсценізація, постановка тощо).

Для успішної проектної діяльності необхідно, щоб у команді всі члени були рівні, команди не змагались, усі члени команди повинні отримувати задоволення від спілкування і від того, що разом виконують проектну роботу. Відповідальність за кінцевий продукт повинні нести всі члени команди, які працюють над проектом.

Проектну діяльність учителі Херсонської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 52 з поглибленим вивченням української мови організують на різних уроках. Читаючи твір В.Нестайка «Руденький», діти колективно створюють проект-пам'ятку «Я серед людей». Пізніше, у 4 класі, під час вивчення теми «Рости книголюбом», створюють групові проекти на тему «Книга - місток у світ знань».

Працюючи над проектом «Умови росту і розвитку рослин» (3 клас), учні розв'язують проблему: які умови потрібні для того, щоб зародкові органи почали розвиватися, і насінина перетворилася на дорослу рослину. Для розв'язання цієї проблеми заздалегідь закладають досліди, і учні одержують завдання по групах - виростити рослину в різних умовах: коли насіння не поливають, коли воно залите водою, у темному приміщенні, у холодильнику, у кімнаті на підвіконні. Протягом двох-трьох тижнів діти спостерігають за змінами, що відбуваються, ведуть щоденники спостережень. Презентуючи на уроці результати роботи, вони роблять висновок про необхідні умови для розвитку рослини.

Проект «Славетні українці» спрямований на розв'язання проблеми: чому людина є найбільшим скарбом держави. Збираючи матеріали про тих, ким пишається український народ, учні усвідомлюють, що велич кожної країни - у людях, які в ній живуть, особливо в тих, хто зробив значний внесок у розвиток історії, культури, науки, спорту. Звітом про цей проект стає альбом, де кожна сторінка створена окремим учнем.

Майже кожен із проектів, над якими працюють молодші школярі, має практичну спрямованість. Так, виконуючи проект «Моє місто», учні досліджували і збирали матеріали пре історичне минуле, символіку Херсона, оглянули експозицію шкільного музею, виконали пошукове завдання «Пам'ятники мого міста». Юні дослідники вирішили продовжити роботу нал проектом, збираючи відомості про вулиці, на яких вони живуть про видатних земляків.

Проекти «Символи рідної землі», «Народний календар> спрямовані на виховання шанобливого ставлення до традицій, звичаїв та обрядів наших предків, пробуджують інтерес до культурної спадщини рідного краю, прищеплюють бажання вивчати й зберігати національні традиції.

Таким чином, початкова школа виконує суспільний запит на формування особистості, здатної, на відміну від людини-виконавця, самостійно мислити, приймати сміливі і нестандарт рішення, творчо ставитись до праці, уміло розв'язувати життєво важливі проблеми.

Література:

1.   Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті. - К.: Шкільний світ, 2001. - 16 с.

2.     Савенков А.И. Методика исследовательского обучения младших школьников / А.И. Савенков. - Самара: Учебная литература, 2004. - 98 с.

3.   Савенков О.І. Психологічні основи дослідницького підходу до навчання / О.И. Савенков. - М., Вись-89, 2006. - 107 с.

4.    Савенков А.И. Содержание и организация исследовательского обучения школьников / А.И. Савенков // Библиотека журнала «Директор школьї». - 2003. - №8. - 204 с.

5.   Шеремет Т. Підготовка вчителя до організації дослідницької діяльності учнів / Т. Шеремет // Біологія і хімія в школі. - 2006. - №5. - С. 38-39.